Після Жовтневої революції кілька таких курганів у п'ятидесятих і шістдесятих роках розкрив А. И. Тереножкин. Найважливіший з них - Мелитопольский. Їхня територія від станції Апостолово на заході до міста Ногайска на сході. Тельки один з них - та й той розкритий випадково в 1862 р.- ставиться до VI в. до н.е.; це Гостра могила біля села Токмаковки в Нікопольському районі.

Тут було впускне поховання скіфського часу в кургані бронзового століття, як це характерно й для багатьох поховань рядових общинників того ж часу. Серед знахідок із золота там є золота ж обкладка послушника акинака ранньої форми, з обратносердцевидной хрестовиною й серцеподібним розширенням нижньої частини послушника із двома протилежними один одному зображеннями левів-грифонів (т. е. крилатих левів), хвости яких прикрашені орлиними головами.

Уже в першій чверті V в. до н.е., якщо не раніше, з'явилися аристократичні кургани, насипані спеціально для скіфських воєначальників над катакомбами звичайного зразка. Такий, наприклад, курган Баби, у якому знайдений казан скіфського типу, але в архаїчному ионийском стилі й сіра глиняна пелика (широко брюхая їдальня ваза з високим горлом і двома вертикальними ручками) такого ж раннього часу

Може бути, за прикладом подібних аристократичних курганів над катакомбами, до кінця V в. цей звичай взяв гору й у рядових общинників - насипати курган спеціально, а не користуватися більше древнім і воліти камери-катакомби простим ямам. До кінця V і першій половині IV в. до н.е. ставиться згадуваний курган Солоха, що мала спочатку 18 м висоти й насыпавшийся двічі. Основна його могила в центрі була пограбована. З боків вхідної ями були дві паралельно їй по широті розташовані катакомби, одна для начиння, інша для небіжчика, оказавшегося зовсім пограбованим.