Приблизно тоді ж були насипані вали Східного городища, що з очевидністю визначається всім планом поселення. Західне городище існувало переважно в VI і V вв. до н.е., хоча не зникло верб IV в. Східне жило, з повною безсумнівністю, з VI до IV в. до н.е., може бути, ще в III в. Археологічна методика часів В. А. Городцова змогла йому дати лише одне житло - землянку. Розкопки широких площ дозволили радянським ученим розкрити повністю три майже квадратні землянки, від 55 м2, до 65 м2, площею при 1,5-2 м глибини.

Їхні стіни укріплені невеликим числом стовпів (7-8 на кожне житло). По широкій осі йшло 5-6 стовпів для двосхилого даху. Залишки дахів представлені корою й соломою. В одній з них було прямокутне вогнище із глини з бортиком. В. А. Городцов виявив цеглинки від розвалу печі у вигляді більших глиняних котушок-блоків. З них складався звід двох грубок. Чимало таких цеглинок блок ОБРАЗЛИВІ, конічної й циліндричної форми, з наскрізними отворами й глибокими ямками було знайдено в зольниках.

На городищах по Суле й Пслові ці цеглинки відомі також у великому числі. Вони дуже звичайні на лісових городищах по Десні й Сейму, що належали племенам так званої юхновской культури. Зольники, по правильному припущенню В. А. Городцова, були купами покидьків із золою. Він же вважав їх, по деяких етнографічних прикладах, результатом звичаю показувати в такий спосіб статок жителів будинку.

Однак численні ями в зольниках, у яких покладені відрізані частини овець, свиней, корів і собак, а також те, що подібно зольникам Суботовского городища вони покривали у Вельську занедбані землянки, дозволяє в той же час уважати зольники почасти пов'язаними з культом домівки й предків, що жили раніше в цих житлах. Крім чотирьох квадратних минулого відкриті дві круглі землянки діаметром близько 3 ж зі стовпом у середині для конічного даху, може бути, тимчасового сезонного призначення. На Східному городищі зольників не було ні в місцях, що ставляться до VI в. до н.е., ні на більше пізніх ділянках.