З усіх боків вони закриті повстю й улаштовані, як будинку - одні із двома, а інші із трьома відділеннями. Вони непроникні ні для дощу, ні для снігу, ні для вітру. У ці візки запрягають по двох і по трьох пари безрогих волів. Рогу в них не ростуть від холоду. У таких кибитках живуть дружини, а чоловіка їздять верхи на конях". Біля станиці Елисаветинской на Кубані відомі залишки похоронних візків із чотирма й шістьма колесами. У них запрягали попарно цугом до шести коней. У насипах Чертомлыцкого й інших царських курганів знайдені кинуті в залишках тризни залізні шини від коліс похоронних візків

У Мелитопольском кургані А. И. Тереножкин в 1954 р. знайшов залишки візка й дерев'яних ярем начебто сучасних українських. Дишля колісниць і стовпи балдахінів на царських візках прикрашалися бронзовими навершиями у вигляді прорізних яйцеподібних або кулястих бубенцов, усередині яких качалися залізні або мідні кульки. Нагорі вони прикрашені голівками або фігурками тварин. На втулці або стрижні вони містилися вертикально. Їх багато в меотов Кубані й у племен, що жили на Ворсклі.