Арей шанувався у вигляді короткого меча - акинака. Пізніші письменники вважали цю назву ім'ям бога. Але це скоріше був фетиш, що персоніфікував бога війни Арея греків. Геродот затверджує, що тільки йому ставилися вівтарі, а інші боги не мали вівтарів, храмів і статуй. Арею вівтарі споруджувалися в кожному номе у вигляді величезних постійно, що підновлялися куп, хмизу. Криваві жертви йому приносилися тими ж тваринами, що й всім богам, але також у вигляді кожного сотого полоненого залізному акинаку, піднятому на такому вівтарі. Жертвам на голову возливали вино. Їх заколювали над чашею й кров у ній несли й возливали на акинак Арея.

У жертви відрубували праву руку й кидали її убік від трупа. Все це залишали на місці й по здійсненні всіх священнодійств віддалялися. Іншим богам приносили в жертву всіх тварин, особливо коней, але аж ніяк не свиней, яких скіфи не розводили. Жертву душили особливим прийомом. М'ясо жертовних тварин варили в більших мідних казанах, уживаючи замість дров їх же кістки. Якщо казана під рукою не було, то м'ясо набивали в шлунок тварини й готовили в ньому на костях. Жерців окремих божеств, очевидно, не було. Їхньої функції виконували царі й інші особи у священного золота на землеробському святі.

Гестия-табити те є як єдина богиня, то мова йде про Гестиях царське вогнище. Їм, імовірно, приносили жертви й, може бути, матері сімейств у своїх домівок. Принаймні, на Каменському городищі, як уже говорилося, у невеликому, явно ненаселеному будиночку перебувала купа чистого попелу. Цей будиночок, звичайно, общинний храмик великої родини, що жила в чотирьох, що оточували цей храмик, будинках. Затверджуючи відсутність храмів Геродот або не знав про такі домашні святилища й вівтарі з попелу, або, скоріше, мав на увазі суспільні вівтарі, храми й кумири в грецькому змісті цього слова.

Якщо в скіфів не було професійних жерців, то в них було багато віщунів, які ворожили по вербових прутах, розкладеним по землі, які треба було потім якось перебирати, і по них давали свої пророкування. Серед цих гадателей були якісь "энареи", що носили жіночий одяг, що робили жіночі роботи й не вступали в шлюб. Ці обов'язки нібито були покладені на них за розгарбування храму Афродіти небесної в Аскалоне в Сирії під час їхніх походів у Передню Азію.

Так розповідає Геродот. Подробиці про цих віщунів є в Гіппократа, до нього ми відсилаємо читача. Афродіта-аргимпаса, по розповіді самих знахарів, ниспослала їм пророчий дарунок. Якщо занедужував скіфський цар, то вважалося, що хтось ложно заприсяг Гестиями царського вогнища. Состязающиеся між собою гадатели називають винного.