Заупокійний культ Грецькі письменники, особливо Геродот, донесли до нас уривки скіфських міфів, легенд і епосу. Читач уже знаком з різними легендами про походження скіфів, про три братів-засновниках. Знайомо нам і ім'я родоначальника скіфів Таргитая, якого греки при передачі одного з варіантів цієї легенди перетворили у свого героя Геракла. У різних племен степових скіфів цей міф мав свої варіанти. Збереглися й уривки оповідань епічного характеру про поэтизированных події минулого. Вони передані греками в прозі, часто по-своєму в якімсь ступені перероблені, але тубільна скіфська підоснова повинна бути їхньою фабулою.

Таке, звичайно, переказ про вторгнення скіфів у землю киммерийцев наприкінці VII в. до н.е. і про внутрішні суперечки киммерийцев, про взаимоистреблении їхніх царів і про втечу молоді перед скіфами. Розповідь про повстання рабів після повернення скіфів з переднеазиатского походу, хоча й сильно пофарбований грецьким поданням про рабів, але, можна думати, узятий з якоїсь місцевої легенди. Самим яскравим прикладом утвору епосу на очах в історії є розповідь про похід Дарія на скіфів. До Геродота цей спогад дійшло через усього шість-сім десятків років, але від нього віє вже крім історичної підоснови безліччю всяких напівказкових подробиць.

Почасти такі подробиці, як повість про греків, що зберегли міст до повернення Дарія, про тлумачення послання скіфів до нього одним з наближених і деякі інші виникли в перській і ионийской грецькому середовищу, що як входило до складу Персії. Але все інше дихає таким місцевим колоритом, що не може бути сумніву в тубільній скіфській основі цього історичного оповідання. У добутках грецької торевтики (художнього карбування), що начебто зображують мирні й військові сцени зі скіфського побуту, завжди є щось дуже індивідуальне, що, може бути, сходить або до невідомого нам епічному циклу, або відбиває недоговорені Геродотом епізоди епосу про війну з Дарієм.