У могилах степів вони майже не попадаються. В III-II вв. до н.е. у степу з'являються, імовірно, через Дунай, з Ольвии найпростіші гладкі латенские фібули (порівн. наші англійські шпильки) із хвостиком, що йде від приймача до дужки. На півночі в лісостепу, уже після скіфського часу, фібул багато, вони різноманітні й з'явилися, мабуть, через Середню Європу. У знаряддях і начинні теж було багато загального.

Племена, як властиво скіфські, так і сусідні з ними, ділилися на кочові, скотарські й землеробські. В останніх аристократичний шар був завжди всаднический і, можливо, кочовий. Там, де племена різнилися по своєму господарству, кочівники панували над хліборобами. Так, принаймні, було в скіфів і кубанських меотов. У скотарстві між лісостепом і степом помітні розходження в складі череди. Землеробство було орним, судячи з легенди про походження скіфів, де серед священних предметів з неба впав золотий плуг.

Якщо судити по зображенню плуга на боспорських мідних монетах елліністичної епохи, це був складений плуг грецького типу, саме плуг, а не соха. Близький йому й дерев'яний плуг Сумського музею. Судячи з легенди, він мав іноді металевий леміш. Зі знарядь збирання нам відомий тільки серп. У степу він зі стовпчиком на кінці ручки. У лісостепу він або такий же, або з гачком замість ручки. Перший слабко зігнуть у пологу дугу. Другий з вигнутою спинкою й слабко вигнутим лезом продовжує в новому матеріалі-залозі традицію крюкастых серпів епохи бронзи. Він звичайний у Посулье й на Дінці. Зернотерками, що переробляли хліб, повсюдно були важкі овальні камені довжиною до метра з більшим овальним терочником.