На Київському березі й у степових скіфів їх мало, звичайно, тому що в силу археологічної випадковості в цьому краї поки мало розкопано курганів VI-V вв. до н.е. Зате в царських степових курганах IV-III вв. до н.е. безліч наверший, що розвилися з первісного типу. Прорізні фігури грифонів, оленів, божества завішувалися бронзовими бубонцями із залізними язичками й круглими бляшками на довгих ланцюжках. Їхнє брязкання й дзенькіт були далеко чутні. Конюші, що супроводжували вождів у потойбічний мир, мали із собою залізні скребниці для чищення коней; зразки їх виявлені в Чертомлыцком і інших царських курганах.

Звіриний стиль подав нам про себе звістка, коли ми говорили про прийоми прикраси зброї й кінських вузд. Він одержав свою назву за своєрідно стилізовані фігури звірів або зображення їх преувеличенно помітних голів, лабетів, вух, око, крил і т.п. Виконані в карбованим, тисненому, літом, різьбленому золоті, сріблі й бронзі, у кутому залізі, у різьблених розі й кістки такі зображення прикрашали багато речей, насамперед зброя й кінський убір. Сюжети цього стилю не занадто численні. З хижих звірів зображувалися лев, барс, ведмідь і дуже рідко вовк.

Перших скіфські вожді, що вступали в шлюб із фракийками, бачили, буваючи в гостях у Фракії, де леви тоді ще водилися, других на Кавказі, куди скіфи вторгалися. Але все-таки це запозичені, хоча й по-своєму перероблені образи. Барс часом бував замінений клуса й дикою європейською кішкою, що ще недавно водилася в дніпровських плавнях. Такий котячий хижак найчастіше зображувався в позі присели навпочіпки й готового до стрибка, що іноді свернулись у кільце або півкільце. З хижих птахів звичайний орел впрямь із розпростертими з боків крильми й з поставленої в профіль головою. Разів зо два зустрінуті безсумнівні фігури чорного ворона.