Стали з'являтися й місцеві, але знов-таки дрібні й що зустрічаються зрівняй" тельно рідко зображення богів начебто згаданих наверший і блях. Ними, звичайно, призивалося магічно заступництво їх на дану особу або на його коней. Геродот, може бути, знав не всіх богів скіфського пантеону. На деяких предметах з'явилися зображення голови Афіни. Жінка-Цариця з кургану Лантух-Обоє носила золоті скроневі привески з головою знаменитої Афіни-Діви Фидия. В Алек-Сандропольском кургані на великих срібних бляхах однієї вуздечки зображена голова Афіни-Лемнии, т. е. однієї зі статуй цієї богині з острова Лемноса.

Обидві речі знайдені в курганах IV в. до н.е. У цю же епоху поширилися й знайдені в ряді курганів золоті нашивні на одяг бляшки у вигляді голови Афіни в профіль вправо в шоломі у вигляді левиної пащі. Скіфська аристократія усе більше й більше прилучалася до еллінських понять і культури. У її середовищі саме в цей час стали поширюватися зображення з такими специфічно грецькими міфічними сюжетами, як дізнавання Одиссеем переодягненого в жіночий одяг Ахілла на горитах із Чертомлыцкого й декількох інших курганів. Може бути, до них проникнув і культ Афіни. Але можливо й щось інше. Лад скіфського роду й родини поза сумнівом патріархальний. Про це говорить і весь тон оповідань про їх у греків, зокрема протиставлення їхнім сарматам, що зберегли риси матріархату.

Генеалогічна легенда насамперед говорить про батька-предку скіфів Таргитае-Геракле. Їхній верховний бог Папай, тобто "Батько". Жорстокі криваві поховання разом з ними їхніх дружин підкріплюють той же висновок. Зі сходу з ними граничили савроматы, про які й факти археології й рішучі висловлення древніх письменників повторюють як про "женоуправляемых". На кілька сотень розкопаних скіфських жіночих поховань, зовсім позбавлених чого-небудь, крім предметів домашньої роботи, особливо веретен із прясельцями, і прикрас, є одне, може бути, два жіночих поховання зі зброєю на савроматский манер.

Це могли бути савроматки, що потрапили в гареми своїх сусідів і поховані по своєму задонському звичаї. Чи не було в них войовничого жіночого збройного божества, привнесеного в пантеон своїх чоловіків? У всякому разі, багато пізніше в сарматов Північного Кавказу й України улюбленими зображеннями була фігура войовничої діви й один^-іншої з її подвигів. Серед божеств названий Геракл. Він - родоначальник скіфів по легенді, вислуханої Геродотом від ольвийских греків. З паралельної легенди, чутої від якихось скіфів, читач знає його скіфське ім'я Таргитай.