Якщо вони його не виправдають, йому відрубували голову, а майно ділили між гадателями. Якщо ж більшість його виправдувало, то стратили віщунів, ложно його що обвинуватили. Їх саджали в наповнену хмизом і запряжену волами віз; хмиз підпалювали; збожеволілі від страху й болю воли тягли цей палаючий візок зі зв'язаними й із затичкою в роті злочинними віщунами.

Втім, так їх стратили й за інші помилкові пророцтва. Синів страчених убивали, а дочок не торкали. Археологічні дані дозволяють поповнити яке в чому недолік письмових відомостей. Насамперед - це нечисленні, почасти грецької роботи, зображення. Папай зіставлений із грецьким Зевсом. Отже, він насамперед бог ясного неба, але й громовержець, крім того, безсумнівно, бог-батько.

Він батько не тільки богів, але й всіх скіфів, починаючи від їхніх царів. Його син Таргитай-Геракл, герой-родоначальник. Останнє визначається його ім'ям від того кореня, що у багатьох індоєвропейських мовах позначає батька. Його кумирів і храмів ми не знаємо. Очевидно, до початку V в. до н.е. ставиться його зображення на одному навершии, що зберігається в Державному історичному музеї УРСР у Києві. На високому постаменті коштує нагой бородатий чоловік. Чотири роги піднімаються від його ніг, з фігурками вовків, що йдуть по них, і із зображеннями орлів на їхніх кінцях, немов ширяючих над землею з розпростертими крильми.

Такий же орел на голові статуетки. Рогу з вовками, очевидно, символізують степ і землю із чотирма сторонами світу. Орли знаменують широчінь чистого неба. Висячі в них у дзьобах, на кінцях крил і в руках божества ланцюжка із бронзовими дзвіночками із залізним язичком усередині, що роблять до цього дня дзенькіт, не чи символ грому? Апи-земля - чоловіка Папая. Серед зображень на навершиях від похоронної колісниці з Александропольского кургану є фігура жінки з оголеними пишними грудьми й інша на золотій бляшці в складчастих одягах із двома баранами з боків. Не чи богиня це родючості, мати-годувальниця?