Таким чином, з микенских часів до Еврипида донесли греки через Гомера цю легенду про дикі вдачі лестригонов таврів і їхній кровожерливій богині. До Страбона збереглися живі відомості про розбої таврів, які тривали незадовго до нього з тієї ж бухти, що носила в його час назва Бухти Символів. Принадність грецьких товарів уже наприкінці V в. до н.е. змусила таврів піти на компроміс. На місці якоїсь факторії рубежу VI - V вв. в 422 і 421 р. гераклеоты з Вифинии й вигнані афинянами жителі острова Делоса заснували тут колонію Херсонес Таврический.

Нові сусіди прийняли в число своїх богинь Діву й клялися нею нарівні з олімпійцями, коли приносили присягу батьківщині або містили міжнародні договори. Відтепер їхні державні справи при успіхах відбувалися в їхніх поняттях під її заступництвом. Коштувало таврам пустити до себе греків із цієї сторони, як і зі сходу пантикапейцы, феодосийцы й інші грецькі колоністи поступово стали тіснити їх у гори. Серед грецьких рабів у Херсонесі вже в IV в. до н.е. з'явилися таври. Ілюзія грецької цивілізації стала зникати.

Таври вступили в союз зі Скилуром проти Митридата й Херсонеса. Вони довго боролися з Боспором, тимчасово скорилися йому в епоху пануючи Аспурга (8-38 р. н.е.) і, нарешті, після походу римського полководця Плавтия Сильвана піддавалися від пори до часу римської окупації. З 68-69 р. н.е. римляне встали тут досить твердо. Недалеко від Ялти посейчас є руїни їхній укріпленого поста, що називався Хараксом. По Геродоту й Страбону, таври - народ гірський і гірської була їхня країна Таврика. У степах жили скіфи. Поселення таврів стали розкопуватися археологами переважно після Великої Жовтневої революції. Вони жили в передгір'ях, на рівнині Гераклейского півострова й навіть на території Нимфея біля Керчі в досить великих селищах площею 1,5-2 га.

Потроху скіфські поселення стали їх тіснити. В 1920 р. Г. А. Бонч-Осмоловский досліджував дві печери на південно-сході від Сімферополя. Ці печери звуться Кызыл-Коба. Звідси культура ранніх таврів одержала назву Кызыл Кобинской. Г. А. Бонч-Осмоловский справедливо порахував її за таврскую. Початок її ставиться ще до бронзового століття. Тут багато більше лощеной кераміки, чим у степове Придніпров'я, де вона ще зрідка зустрічається до VII в., але потім зникає.