Такі ж і інші поселення вище Ольвии. Переважний тип будівель - кам'яні довгі будинки, розділені на кілька кімнат. Цей тип існував потім і на більше пізніх городищах по Нижньому Дніпру. Побужские поселення треба, імовірно, уважати приналежним еллінам-скіфам Геродота, що пізніше назывались миксэллинами. Землеробський характер цих городків особливо добре виражений у відкритому поселенні у Варваровки на окраїні Миколаєва. Там були виявлені П. Н. Шульцем великі дзвін КРИВДНО розширюються донизу із крутою горловиною грецького зразка ями для зберігання зерна.

Але й ці городки під час Геродота ще не були укріплені. На Нижньому Дніпрі відомо кілька неукріплених поселень із дуже слабкими залишками життя скіфського часу, тобто VI - III вв. до н.е. Тельки на рубежі V і IV вв. до н.е. тут виникли два міста. Один у Бєлозерського лиману під Херсоном. Він займає кілька сотень гектарів, але майже не вивчений, та й мало доступний вивченню, тому що покрито виноградниками. Грандіозно знайоме читачеві Каменське городище. Площа його близько 12 км2. Втім, нині його північна частина після ретельного попереднього вивчення покрита водами Каховського моря.

Городище перебуває прямо навпроти Нікополя, на левом бережу Дніпра. Значна частина цього не відомого нам по ім'ю міста розташовувалася на теперішньої дюнної молочайной степу, на так званих Каменських Кучугурах. Майже з усіх боків це місто було захищено крутими берегами Дніпра, Конки й великого Білого озера (інакше теж Бєлозерського лиману), утвореного річкою Белозеркой перед упаданням її в Конку. На сході й південно-заході воно виходить у відкритий степ, з боку якої було укріплено земляними валами, що тепер майже зруйнувалися.